Нововолинське Благочиння Володимир-Волинської єпархії УПЦ

с. Гряди храм Казанської ікони Божої Матері

      Відомості про парафію с. Гряди (Калусів).

      Храм Казанської ікони Божої Матері.

    Гряди знаходяться в 17 км. від м. Володимира на південь. Село знаходиться при старому тракті з Володимира до Литовежа і Безла. В кінці 19 ст. там було 55 домів і 405 жителів. На землях села Калусів в половині 19 ст. виникла польська колонія. Село Гряди згадується в 1545р., коли воно належало до Петра Калусовського, який зобов`язаний був забезпечувати 2 го-родні володимирського замку. В 1570р. село Калусів належало до Гнівоша і Івана Калусовських. В 1577р. Іван Варицький з Врончина платить від Калусе-ва за 3 дими, 8 город., Петро Калусовський з 4 димів 5 город., Василь Калусо-вський від 3 димів і 3 город., Іван Калусовський від 3 димів, на пів дворищах і 5 город. В 1583р. Іванова Волинська платила з цього села від 4 димів, 5 го-род., Богуш Луковецький від 4 димів, Іван і Гнівош Калусовські від решти. В 16 і 17 ст. до Калусова належали великі простори земель і переважно лісів, які на північ від села межували з маєтками с. Зимна і Шистівськими маєтками Володимирських владик.   

    В часі польського повстання 1831р. Калусів належав вже до Стецьких, які приймали діяльну участь в цьому повстанні. Жінка Стецького чинно виступала і особисто брала участь в обороні свого провізоричного укріплення маєтку в Калусеві. Село ділилося на такі кутки: Село, фільварок, колонія і урочища в полях і лісах: Гряда, Під сосниною, До попового, Гордієва гора, Загуменки, Стара ділянка, Нова ділянка, Гвалтівщина, Великий ліс, Вихуриха, Дубенки, За дубиною, На Граєвщині, Ляпа, Смуга, Ставок, Перед шафраном, Ниви, Хрінопіль, Хутор Винники. До 1930р. на городах за двором був високий курган. (О. Цинкаловський. Матеріали до археології Володимирського повіту. Записки Н.Т.Ш., №154). За переписом 1911р. до великої земельної власності Стецького належало там 739 лес.(переважно ліси).

    У 1870р. в с. Гряди з благословіння преосвященнійшого Агафангела була збудована велична, на місці старої Різдво – Богородичної  церкви, що окормляла парафіян на протязі 130 років і за старістю своєю була розібрана –

    Свято – Казанська, але вона простояла лише 19 років і згоріла від блискавки

    29 липня 1889 року і тоді Калусів було приписано до Свято – Успенської церкви с. Низкиничі як і село Хренів.

    У описі Волинській єпархії секретаря П. Переверзєва зазначено, що Свято – Казанська Богородична церква є приписною до Низкиницької церкви, що богослужіння відбуваються на другу неділю.

    Землі при церкві 35 десятин, але ця кількість вписана в загальну кількість землі Низкиницького храму.

    Храм в якому зараз правиться був побудований в 1903 – 1905рр. Дерево на будівництво дав місцевий пан Турчак. Храм був приписним то до с.Будятичі, то до с. Низкиничі. В кінці 50-х на початку 60-х років був закритий радянською владою. Після закриття був переданий місцевому колгоспу, який використовував приміщення храму як склад для збереження зерна та запчастин до с/г техніки. Жінки, які співали у хорі тепер тут сушили зерно. Але часи змінюються і в кінці 80-х на початку 90-х років, після довгих звернень до різних органів влади, храм повертають громаді, яка і береться за відбудову понищеної святині. Старостою було обрано Міщука Степана Йосиповича, касиром - Шлапак Антоніну Володимирівну. При їхній організації і при підтримці селян храм було відновлено і відкрито. І ось 10 листопада 1990 року церковні дзвони знову зібрали християн на спільну молитву.

    Освячення храму було здійснено благочинним Іваничівської огруги протоієреєм Віктором Мельником в співслужінні духовенства округи. На це урочисте відкриття зібралось майже все село. Після соборного богослужіння і хресного ходу було виголошено подяку і многолітня всім парафіянам, які були причетні до відбудови храму. По закінченні був святковий обід. Першим настоятелем храму був о. Анатолій Карпенко. З 1993р. і по сьогодні настоятелем є протоієрей Юрій Мартиновський.