Новини
- Відбулися загальні єпархіяльні збори духовенства
- 03 Июль 2018
Відбулися загальні єпархіяльні збори духовенства
- Святкування святих Кирила та Мефодія у Нововолинську
- 02 Июль 2018
с. Кропивщина Свято-Покровський храм
Село Кропивщина.
Село Кропивщина в історичних документах вперше згадується під назвою «Кропивне село». Це припадає на 1570 рік. У той час село було власністю Зимненського монастиря. Хто і коли передав Кропивщину святій обителі, - не відомо. У 1570 році воно згадується всупліці ( скарзі ) Володимирського єпископа Феодосія на князів Чарторийських у зв’язку з нападом на владиче село Полупанщизну з «именю их милости монастырскому селу Покропивщизне».
Наступна згадка датована 11 лютого 1592 року. Того дня возний відніс повоз Володимирського городського суду: «…В селе Кропивщизне в дом пана Матвея Андреевича Толстяка по него самого писаный». З цього документу випливає, що на той час поселення (або його певна частина ) перебувала в заставному ( оредному ) володінні. 16 січня 1595 року є запис про те, що Юрій Іванович Чарторийський позичив у Матвія Толстяка 400 злотих, а Софія Ходкевичівна, вдова померлого в 1582 році його двоюрідного брата Михайла Олександровича, у якого теж позичила 1400 злотих, за що передала йому у заставу на три роки Кропивщину.
У 1601 році половина бенефіцію разом з іншими монастирськими володіннями Зимненського монастиря Ю.І. Чарторийський передав у заставу Г. Сангушкові на 40 років, а в 1604 році – продано тому ж Ю.І. Чарторийському ( села Кропивщизны будуванием фолварковим»).
1604 року ця половина поселення перебувала в заставному володінні Миколая Тарнавського. Це підтверджується інформацією возного, який 12 червня 1604 року поїхав робити «ввод» Ю.І. Чарторийського у володіння духовними добрами. Прибувши до Кропивщини, « котороє село держит пан Микола Тарнавский и там того села половицу з людьми и з грунты, к тому селу належаними», урядники намагалися передати його Чарторийському однак Тарнавський показав заказний лист і заборонив це робити. Тарнавський з синами володіли селом упродовж більш як десять років.
15 квітня 1611 року возний відніс позов «до именя Кропивщизны в жалобе пана Михайла, Григория и Матвея Тарновських», а з 1615 маємо нотатку про « поданного пана Михайла Тарнавского з Кропивщизны».
25 червня 1616 року дотовано передачу Миколаєм Чарторийським за 2400 злотих Янові Шембелю у заставу на три роки « маєтност мою и моего брата Андріяна Чарторыйского на Клевню двор, фолварк и село Кропивщызну». « Увязане» відбулося лише через три місяці – 30 вересня, тобто наступного дня після того, як Чарторийський повернув борг Тарновському і викупив у нього цей бенефіцій. Термін заставного володіння Я. Шембеля завершувався 1619 році, тому він, як посесор села, фігурує 8 червня цього року, а також у 1622 і 1625 роках.
У 1627 році Адам Сангушко повернув Миколаєві Чарторийському із заставного володіння Зимнівський монастир з маєтками, серед яких також зазначено Кропивщину, котру в той час отримав Ян Шембель. Він продовжував володіти поселенням як посесор у 1629 і 1631 роках. У квітні 1633 року Я. Шембель передав село в заставу Теодорові Домашевському, а 6 липня 1637 року Миколай Чарторийський викупив у нього Кропивщину. Натомість у жовтні 1637 року Єва з Бережець Домашевська, дружина Теодора, свідчила «именем малжонка свого и своим» про те, що готова суму «з маэтности Кропивщизны названоэ, которую за вликом права от урожоного пана Яна Шембеля в суме двух тисячей четырех сот золотих полских способом заставныи трымаючи» взяти і повернути посілість із застави, але князь гроші їм не віддав.
Домашевським село належало до 5 лютого 1641 року, коли возний зробив «увязане» у володіння ним жовніра Андрія Лукомського. Можливо він отримав маєток за борги Домашевського, які були швидко заплачені, бо 10 липня 1641 року урядник відніс позов «до села Кропивщизны до пана Теодора Домашевського». У жовтні 1646 року Миколай Чарторийський позивав Домашевських за те, що вони відмовлялися взяти від нього гроші і повернути село. Однак через два місяці , записом від 22 грудня. Він передав Кропивщину за 3400 злотих у заставне володіння Домашевським. Які тримали бенефіцій до середини xv11 ст.
Теодор Грицькович вказаний як посесор 1649 року, а після його смерті селом володіла його дружина ( дані 1654 і 1658 років ). Отже, перебуваючи у власності Зимненського монастиря, село Кропивщина з 1592 року заставлялося різним особам.
За тарифом подимного 1629 року Кропивщина налічувала 9 дворів. 1631 року «поборца» Волинського воєводства Миколай Семашко наводив такі цифри про отримання «побору» зі села: « З димов 4 по 15 грошів, з огородніков 2 по 6 грошів, з огородніков 2 по 2 гроші».
Наприкінці ХІХ століття в селі проживало 230 жителів і було 38 дворів, фільварок. Село відносилось до Грибовицької волості Володимир-Волинського повіту, знаходилось 19 кілометрів на південь від Володимира.
За даними Волинського губернського статистичного комітету в 1906 році в Кропивщині проживало 262 жителі і було 42 двори. В довідковій книзі від 1914 року записано. Що в селі була церковно-приходська школа, приміщення нове.
Село ділилось на кутки: Фільварок, Омельків куток, Купів куток, Михалуців куток.
Урочища в полях: Ставок. Острівки, Перед городами, Винники, Під селом, Новини, Гора, Осачина, Грабина, придатки і Вигін.
Давній фільварок був в урочищі Осатна або Осачина під селом Грибовицею. До речі, на полях знайдено декілька неолітичних знарядь.
За переписом 1911 року до великої земельної власності належало 131 десятина землі.
На даний час село має 82 двори і 300 жителів.
Будівництво Свято-Покровського храму с. Кпивщина розпочалося в 1989 року з ініціативи і на кошти громади села. Велику допомогу в будівництві храму надав тодішній голова колгоспу «Україна» Бадзюнь В.С.
Закінчилося будівництво восени 1995 року. 15 серпня 1996 року Свято-Покровський храм був освячений преосвященійшим Симеоном – єпископом Володимир-Волинським і Ковельським.
Першим настоятелем храму був митрофорний протоїрей Володимир Понагайбо (1996-1998р).
З 1998 по 1999 роки настоятель храму ієрей Олексій Ущаповський. З 1999-2000 роки настоятель храму митрофорний протоієрей Володимир Дубина.
З 2000 по 2001 рік настоятель храму ієрей Сергій Розборський. З 2001-2011 року – настоятель храму ієрей Ігор Остапук.
З 2011 і до нині ігумен Антоній (Джежела) – насельник Свято-Успенського Низкиницького чоловічого монастиря.
Назад до переліку